Горобець Павло Матвійович (15/28.01.1905-25.10.1974) – український живописець-пейзажист, член Асоціації художників Червоної України, член Спілки художників СРСР.
Народився у Полтаві. Його творче обличчя склалося ще у 1920-1930-і роки в колі таких досвідчених живописців, як Г. Цисс, С. Розенбаум, І. Орлов. Благотворно вплинула на нього творчість відомого українського художника М. Бурачека, з яким Горобець працював на етюдах в Межигір’ї (під Києвом) у 1934 р. З 1926 р. Горобець постійний учасник усіх обласних художніх виставок. Працював у кінотеатрах «Колізей» і «Зірка» (1925—1927 pp.), редакції газети «Більшовик Полтавщини» (1927-1936 pp.). Полтавському художньому музеї (1946—1973 pp., з 1963 p. — директор). Учасник Великої Вітчизняної війни. Базував свою творчість (переважно пейзажі) на соцреалізмі. Твори: живопис — «Інтер’єр Полтавського художнього музею» (1925 p.), «Монастир» (1926 p.), «Коло річки» (1927 p.), «Бузок» (1936 p.), «Осики в Санжарах» (1937 p.), «Хати над річкою. Санжари» (1940 p.), «Зелені береги Ворскли» (1955 p.), «Тополі над дорогою» (1963 p.), «Молоді берізки» (1970 p.), «Перед дощем» (1974 p.); графіка — серія дружніх шаржів на полтавських митців (1930 p.), серія «Шляхами Великої Вітчизняної» (1942—1945 pp.), малюнки і карикатури для місцевої преси. Нагороджений орденом Вітчизняної війни II ст.
Горобець – учасник Великої Вітчизняної війни. З 1946 р. і до кінця життя працював у Полтавському художньому музеї, спочатку як науковець, а з 1964 р. – як директор. Серед численних живописних робіт невеликі ліричні краєвиди Полтавщини, р. Ворскли. Твори зберігаються у музеях Полтави, Києва, Харкова, Львова, Миргорода, Миколаєва, Москви, Тбілісі. Пейзажам художника притаманний тонкий ліризм, задушевність, любов до природи Полтавщини. Підсумком його творчості стала персональна віставка у Києві (1973) та посмертна у Полтаві (1975). Народний художник СРСР М. Глущенко назвав Горобця “майстром пейзажної мініатюри”. Похований Горобець на кладовищі Полтавського Хрестоздвиженського монастиря.
